Влітку 2011 року несподівано всох віковий бересток, що ріс в самому центрі села. Скільки всього змінилося на його віку, скільки навколо нього було зруйновано і збудовано, скільки поколінь дзензелян пригортав він своєю кроною. Що стало причиною загибелі не відомо, бо стовбур та й все дерево завжди були в хорошому стані. Може засушливі роки, а може вік його такий… Бересток довелося зрізати. Підрахувавши кільця на пеньку, встановлено точно його вік – 126 років (підрахунок зроблено 18 серпня 2011 року). Це означає що почав він рости 1885 року. Дерево мало два стовбури, які починали рости на відстані 28 сантиметрів. З часом вони біля землі зрослися.
Центр села наче осиротів. Коли я рахував вік дерева кілька перехожих дзензелян пропонували посадити на місці берестка дуба. А що думаєте ви - шанувальники нашого сайту?
Та земля, де ріс бересток колись належала до „церковної землі" – там була садиба священика. Дерево було посаджене (або почало рости само) в той час, коли Дзензелівським священиком був Василь Корольков. Вхід до садиби священика був біля дерева.
Бересток дуже добре пам’ятав Олександра Давидовича Черненка – найвидатнішу особистість в історії Дзензелівки. Адже його дружиною була донька Василя Королькова – Олександра, з якою він побрався 1889 (1890) року.
Що пережив бересток:
Заснування Ощадно-позичкового товариства - 1895 рік.
Відкриття „Союзбанку" - 1907 рік.
Революція, громадянська війна - 1917 - 1925 роки.
Колективізація – 1929 - 1930 роки.
Голодомори - 1921, 1932-33, 1946 років.
Руйнування церкви - 1934 року.
Друга світова війна - 1941-45 років.
Колгосп (вхід в стару контору колгоспу, яка була в хаті священика, був біля цього берестка і тут, при сприятливій погоді проводилися ранкові „планьорки" і вечірні звіти).
Підняття національного прапора над сільрадою 26 жовтня 1991р.
Проти дерева старожила стояла церква і дзвіниця – скільки він переслухав на своєму віку дзвонів - як радісних так і сумних…
Таким був бересток ще кілька років назад. Фото Ю.Дудника 22 травня 2006 року.
