Рішенням Маньківської районної ради від 29 липня 2010 року за № 45 – 10/V звання „Почесний громадянин Маньківського району" присвоєно дзензелянину Левченку Віталію Панасовичу.

Левченко В.П. Фото 1978 р.

Левченко Віталій Панасович народився 1 грудня 1933 року в Красноставці (зараз входить в село Добру) Маньківського району Київської області. Батько - Левченко Панас Григорович (1904 - 1974) працював в цей час головою Красноставської сільради. Мати - Левченко (Кравчук) Параска Сергіївна (1913 -1997), уродженка Красноставки, працювала в місцевому колгоспі. В 1934 році батька перевели на роботу головою сільської ради в Соколівку, а потім головою сільської ради в Маньківку. Перебралася в Маньківку і вся сім'я. Тут народилися ще двоє дітей Віра 1935 року народж. і Раїса 1939 року народж. В Маньківці проживала сім'я до початку війни. В липні 1941 року сім'я Левченків була евакуйована в Воронезьку область. Там, в селі Пєски, в вересні 1943 року, Віталій пішов в перший клас. В школі збирали гроші для допомоги фронту і Віталій віддав всі свої збереження - 18 рублів. Але закінчити перший клас не вдалося. В березні 1944 року була звільнена Маньківщина і сім'я одразу відправилася додому. Повернулися в Красноставку в материну хату. 1 вересня 1943 року в Красноставці знов пішов в перший клас і закінчив його відмінно, з похвальною грамотою. В червні 1945 року прийшов з фронту батько і його знову направили на роботу головою Маньківської сільської ради. Сім'я теж перебралася в Маньківку і  1945 року Віталій пішов в другий клас вже в Маньківці. 1946 року батька перевели на роботу головою колгоспу ім. Сталіна в с. Дзензелівку і цього ж року сім'я переїхала в с.Дзензелівку. Поселились в колишній дяковій хаті. На цьому обійсті сім'я Левченків жила постійно. Тут і зараз  живе Віталій Панасович з дружиною. В третій клас Віталій пішов вже в Дзензелівці.  В Дзензелівці закінчив сім класів з похвальною грамотою, а 1954 року закінчив    десять класів. Середню школу закінчив успішно. Здебільшого були п'ятірки.

Починаючи з сьомого класу, в жнива, постійно робив в колгоспі. Ніхто не примушував, потреби в грошах не було, робив за власним бажанням. Звозили снопи з поля на тік і складали в скирту. По 62 копи в день складали. А то з-під молотарки зерно в мішках возили на Поташ. Навантажували і розвантажували. Возили автомобілем, по 7 ходок робили.

Тому, хто не був на полі під час жнив, важко зрозуміти ту не звичайну атмосферу, той не звичайний дух, який проймає все, - простір, тіло, душу... Не було у Віталія Панасовича питань з вибором подальшого життєвого шляху - земля.

1954 року Віталій Панасович вступає до Уманського сільськогосподарського інституту ім. Горького на факультет рільництво. Перші курси, де в основному викладалися загальні дисципліни, вчився на 4 і 5. А от коли пішли спеціальні дисципліни вчився тільки на відмінно і постійно отримував підвищену стипендію. Дух жнив з надзвичайно високою енергетикою життя загартували Віталія Панасовича ще в шкільні роки, на все життя - дали    неабияку силу і здоров'я. Не випадково в інституті студенти називали його Левом.1959 року Віталій Панасович закінчує інститут і отримує фах „Вчений агроном-рільник." Хотілося працювати десь в районі на малій Батьківщині, але розподілили в Миколаївську область. Та все ж завдяки районному керівництву вдалося взяти в Міністерстві Сільського господарства України відкріплення і перевестися в Маньківський район. Трудову діяльність почав з липня 1959 року завідуючим і агрономом Красноставської дільниці Добранського колгоспу. (В той час Красноставку приєднали до Добри). З першого ж дня ставлення до людей дало йому авторитет і пошану, і це мало велике значення в його подальшій успішній роботі і роботі колективу, який він очолював.

12 квітня 1961 року Віталій Панасович переходить на роботу в Дзензелівку, в сортодільницю, на посаду помічника завідуючого. Дзензелівська сортодільниця завжди славилася своїми успіхами в роботі завдяки дружному професійному колективу і керівнику Заїці Ксенофонту Корнійовичу. Саме Заїка став для Віталія Панасовича взірцем як трудівник, професіонал, керівник, людина. І вже через кілька років Заїка казав: „Це буде мій послідовник"

В лютому 1962 року Віталій Панасович одружився з Ольгою Онуфріївною, яка перейшла працювати вчителькою в Дзензелівську середню школу, де й пропрацювала до пенсії.

Мають чотирьох дітей:

• Юрій - 1962 року народження;
• Олег - 1967 року народження;
• Володимир - 1970 року народження;
• Віталій - 1972 року народження.

А також 7 онуків і поки одного правнука.

Олег Віталійович працює директором Маньківської державної сортодослідної станції (станція розташована в с. Дзензелівці, але маєназву Маньківська) замінивши на цій посаді батька. Володимир Віталійович працює інспектором обласної служби з охорони прав на сорти рослин. Юрій і Віталій живуть в Москві. Родина дружна. Днем родини Левченків є 1 грудня. Саме цього дня народився засновник роду, Герой Соціалістичної Праці, Левченко Панас Григорович, цього дня народився Віталій Панасович, цього ж дня народився і перший син Віталія Панасовича - Юрій. Віталій Панасович є безсумнівним авторитетом не тільки для дітей, але й для онуків.

1969 року, за наказом Міністра сільського господарства України, Левченка В.П. призначили завідуючим Маньківської сортодільниці. На цій посаді працював Віталій Панасович до 1999 року - тобто понад 30 років. І не тільки утримував, а й примножував її славу. Сортодільниця обслуговувала 6 районів Черкаської області - Маньківський, Жашківський, Монастирищенський, Тальнівський, Христинівський і Уманський. Щорічно сортодільниця приймала 550 - 800 екскурсантів - працівників сільського господарства. Авторитет сортодільниці був дуже високий. Напрямок був зерно-буряковий. Найбільше випробовували пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, горох. Про діяльність Маньківської сортодільниці директор Миронівської станції В.М.Ремесло висловлювався так: „Якщо сорт скрізь іде, а в Маньківці не іде, ми думаємо. А якщо сорт іде в Маньківці, а ніде більше не іде, то він піде скрізь". Дирекетор інституту фізіології рослин і генетики В.В.Моргун казав: „Коли я працюю в держкомісії мене нічого не цікавить крім Маньківки - там я візьму все, що мені треба". Сортодільниця давала путівку в життя всім сортам нашого регіону. Двічі (1970 - і роки) сортодільниця була учасником ВДНГ СРСР в Москві і її працівники, в тому числі Левченко  В.П., були нагороджені медалями.

Двічі сортодільниця була учасником ВДНГ УРСР, де її працівники теж отримали медалі. Крім того обидва рази сортодільниця була премійована легковим автомобілем.1999 року Маньківська сортодільниця була реорганізована в Маньківську державну сортодослідну станцію Міністерства аграрної політики України. Розширена її площа, яка зараз становить 322,2 га. В грудні 1999 року Левченка В.П. призначено директором цієї станції.

Левченко  В.П. Фото 24.09.2010 р.

В 2003 році (в 70- річному віці !) він передав керівництво сортодослідною станцією своєму синові Олегові, але залишивсяпрацювати на посаді заступника директора - головного агронома. На цій посаді працює і до сьогоднішнього дня. „Фактично, все що робив раніше - роблю і зараз". І ніхто не скаже, що він працює з меншою працездатністю, з меншою самовіддачею - хліборобська загартованість це на все життя до останнього подиху.

Вміння підбору оптимального для досягнення найвищих результатів колективу, прямота, вимогливість, нетерпимість до безладу, об'єктивне ставлення до підлеглих, скромність. В цих його людських якостях немає ні найменшого перебільшення.

Крім всього Віталій Панасович займався і суспільною роботою. Вів комсомольську і партійну школи. Шість разів він обирався депутатом сільської ради, двічі депутатом районної ради.

Нагороди:                                                                          

• 6 квітня 1970 року. Нагороджений медаллю „За доблесний труд на відзначення 100-річчя від дня народження В.І.Леніна".
• 10 січня 1972 року. Нагороджений Грамотою голови комітету Виставки передового досвіду в народному господарстві Української РСР.
• 19 квітня 1976 року. Нагороджений почесним знаком „Ударник 9 п'ятирічки".
• 1976 року нагороджений Орденом „Знак Пошани СРСР".
• 18 травня 1979 року. Нагороджений почесним знаком „Переможець соціалістичного змагання " за 1978 рік.
• 10 жовтня 1980 року. Нагороджений почесним знаком „Ударник 10 п'ятирічки".
• 3 липня 1981 року. Нагороджений Дипломом третього ступеня Виставки досягнень народного господарства Української РСР - „За успіхи в економічному і соціальному розвитку Української РСР".
• 20 травня 1984 року рішенням виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів від імені Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю „Ветеран праці".
• 2004 року. Нагороджений Почесною грамотою Державної служби з охорони прав на сорти рослин - „За досягнення в державному випробуванні та охороні прав на сорти рослин".
• 2004 року. Присвоєно звання „Почесний сортовипробувач".
• 2006   року. Нагороджений Орденом  „Знак Пошани України".
• 15 листопада 2008 року. Нагороджений медаллю „За визначний внесок в розвиток Маньківщини".
• Нагороджений медаллю державної служби з охорони прав на сорти рослин.

Крім цього має ще безліч грамот і подяк.