Підготував інформацію Ю.Дудник.

З 18 по 22 серпня 2006 року проводились розкопки на Котовій горі. Метою розкопок було віднайти підземний хід яким могли рятуватись від осади жителі фортеці (городища) в минулі часи. Про існування ходу, а також існування на цьому місці укріплення оповідають легенди. Про Дзензелівське городище на Котовій горі є відомості в книзі О.Діденко, В.Стефанович, Б.Чорномаз „Збірник археологічних пам’яток Уманщини”, том І, сторінка 252 (Уманське видавничо-поліграфічне підприємство. Умань, 2006 рік). До яких часів це відноситься не відомо. Можливо часів Богдана Хмельницького, можливо значно раніших. Поштовхом до проведення робіт послужили свіжі провали.

Почали ми з провалля в хаті. Копати там не потрібно було. Це виявився таємний хід з хати в існуючий льох. Льох напевне був збудований ще до будівництва хати, тобто до 1899 року і про його існування під час будівництва хати не знали. Інакше не логічно було ставити стіну прямо над погребицею. (На сволоку хати написано „1899 года 27 апрля (буква е пропущена) сій домъ сооруженъ крестіяніном Андрљљм Игнатовљго Ва...”- далі сволок замурований в стіну. Згідно таблиці обчислення угідь до плану села Дзензелівки 1871 року тут жив Васильченко Влас). Льох цей проявився мабуть вже після побудови хати, однак крім господарів про це ніхто не знав. Вхід з хати в цей льох, скоріше всього був зроблений в 1929 році, коли виникла потреба. Саме цього року сім’я батьків господині цієї хати Сивачук (Михайленко) Мотрі Олексіївни була розкуркулена і вислана в Сибір. По дорозі син Михайленка Олекси, тобто рідний брат Сивачук Мотрі втік і таємно повернувся в село. Тут і згодився таємний льох, який став надійною схованкою з замаскованим ходом з хати. Останнім часом вхід в льох був закритий дошками, але незадовго до розкопок дошки прогнили і утворилась дірка. В льоху ми нічого не знайшли. На споді дальньої від ходу погребиці були залишки соломи. Цей льох служив схованкою і в війну 1941-1945 років. Зокрема в ньому ховався господар Сивачук Левко коли була небезпека. Перед звільненням села пішла чутка, що німці знищать чоловіче населення. Переховування в цьому льоху не врятувало Сивачука Левка від загибелі. Сидячи вдень в льоху, він надвечір вийшов подихати свіжим повітрям і попарся на очі німцям. Одягнений він був в військовому вбранні мабуть з вбитих солдатів. Прийнявши за військового, німці його вбили.

Повернемося до льоху. Не зруйнованими лишилися дві погребиці, які ми й дослідили. А от вхід (шахта) був завалений до 1899 року. Місцеві жителі, зокрема Фурта Федь, Захарчук Федь казали, що як пройти завал по є підземний хід паралельно глухій стіні хати і він іде далеко. Цього ж дня 18 серпня ми почали відкопувати цей хід. Потрапили досить точно прямо біля шахти і скоро „впали” в погребицю. При розкопуванні знаходили залишки керамічного посуду, фаянсового посуду, металеві речі – зокрема фігурний кронштейн можливо для кріплення козирка ґанку (вони зберігаються в музеї). Однак це був не хід а звичайна погребиця. До того вона була в дуже поганому стані з кількома великими обвалами зверху.

Розкопками ми привернули увагу місцевих жителів. Вони стали згадувати інші відомості про підземелля на цій горі. Зокрема Захарчук Федь, 1926 року народження, згадав, що 1946 року господар хати Сивачук Володимир гукнув його подивитись льох, де кудись падала бараболя. Льох цей був викопаний при будівництві хати (1899 року) і мав шахту в сінях зліва від вхідних дверей. В одній з погребиць цього льоху утворилось провалля ще нижче. На невеликій відстані від цього провалу воно було засипане чорноземом. Щось більш конкретного Захарчук Ф. не міг сказати. Він навіть помилився в напрямку погребиці де утворилося провалля – це виявилось пізніше.

Відступивши від вхідних дверей вліво (в сінях), ми почали добувати цей льох. На глибині 60 см. по периметру ймовірної шахти було викладено каміння середнім діаметром 10 см. Ми зрозуміли це як обриси шахти. Насправді шахта була трохи збоку і це одна з загадок цих розкопок. Заглиблюючись, ми не знаходили країв шахти і врешті „впали” в погребицю, яка вела в тому напрямку, який вказав Ф.Захарчук – де має бути провалля. Однак погребиця виявилась чистою. Почистивши дно, ми знайшли справжню шахту і другу погребицю перпендикулярно цій. Погребиця ця була сильно засипана і видно було тільки край входу. Проходити до цієї погребиці через засипану шахту було небезпечно і ми почали чистити вже справжню шахту льоху 1899 року. Вона виявилась всього на 20 см. в стороні від пройденої нами. Виникло питання чому вхід в льох прямо через вхідний поріг та ще й права від вхідних дверей стіна покладена прямо на краю шахти. Розгадка виявилась досить простою. Вхідні двері перенесені вліво, внутрішні перестінки змінені. Це виявилось чітко видно і по вигляду додаткового вікна, яке зробили на місці дверей і по тріщинах в стіні. Ми мали б це передбачити, але цього не трапилось і прийшлось копати ще одну шахту. Тепер ми сміливо спустилися на дно льоху. Погребиця, яка нас цікавила, була сильно засипана. Прочистивши верхню її частину, ми оглянули її через невеликий отвір за допомогою ліхтаря. Вона виявилась в дуже хорошому стані і… на підлозі цієї погребиці було видно невеликий отвір в ще нижче підземелля.

Здавалося ми за крок від мети. З великим піднесенням швидко була вичищена майже вся погребиця. Потім ми спустилися в провал. Це виявилась погребиця ще нижчого льоху і мабуть найстарішого. Вона йшла трохи під кутом до існуючої погребиці і врешті наполовину заходила під неї. Перегородка між погребицями верхнього і нижнього льохів була всього 20 см., а в деяких місцях і 10 см. Так льохи проіснували з 1899 по 1946 роки, і тільки через 47 років перегородка провалилась. Під час копання як однієї так і другої шахти в сінях ми нічого не знайшли, що б нагадувало діяльність людини. Коли ми добули погребицю верхнього льоху, під якою був провал, то в верхній частині на чисельних корінцях були крапельки води, - або це конденсат, або з коріння. Дослідження погребиці нижнього, дуже давнього льоху теж нічого цікавого не виявили. Знайдено було кусок деревини, але вона потрапила туди мабуть при засипанні шахти. До провалу між верхнім і нижнім льохом нижня погребиця з боку шахти нижнього льоху була сильно замулена, так, що там можна було тільки рачкувати, а та частина що за завалом йшла під хату була висока – в ріст людини і чиста. Це говорить про те, що замулення відбулося після засипки льоху, тобто після 1946 року. Сивачук Володимир Левкович в 1996 році згадував, що перед хатою провалювалась якась яма. Це провалювалась шахта нижнього льоху.

Дія господаря хати в 1946 році була така. Побачивши, що нижній льох іде під верхній і під хату, була небезпека, що все це завалиться. Тому господар вирішив засипати льох з сіней хати зовсім, і зробив це ретельно. Спочатку засипав провал між льохами, що й не пустило мул, а потім засипав погребицю, аж потім шахту. Дослідження нижнього льоху з боку провалу показало, що мул надходив з шахти, контури якої було видно. Існування інших погребиць, а тим більше їх дослідження було не можливим і небезпечним. Це можна зробити відкопавши шахту, місце знаходження якої на поверхні землі встановили.

Нижній льох був не звичайний. Відкопана погребиця його була дуже широка біля 2 метрів, і що особливо незвично – верх був кулястої форми, а не загострений. Глибина нижнього льоху 5,6 метрів, - теж не звична. Лишається маленький шанс, що це не погребиця, а тупіковий тамбур ходу, який іде в інший бік, в бік лісу. Але це можна з’ясувати відкопавши шахту. Цікаво було й таке, - верхня частина погребиці верхнього льоху, збудованого в 1899 році, мала сірі смуги. Можливо дуже давно це був насипний оборонний вал.

Через тиждень верхній льох (1899 року) було засипано. Не засипаним лишився вхід з хати в льох-схованку і це виявилось помилкою, бо 17 вересня там побували з міношукачем „чорні археологи”.

Розкопки супроводжувались такими цікавими подіями. В ніч з 18 на 19 серпня одному з учасників приснився сон – „копаємо землю вдвох, один з них я другий невідомий. Я стою зверху і тягну землю. Раптом ми вдвох провалюємося і зникаємо в темряві. Я нахиляюся, щоб подивитися, а з льоху з’являється рука. Я думав, що то рука товариша і подаю свою руку. Потім невідомий спочатку однією рукою потім другою хапає мене за руку і з льоху вилазить голова скіфа в відповідному вбранні і головному уборі. З переляку я прокинувся”.

В цю ж ніч сусідці розкопок приснився сон – „йде вона ввечері з боку Бондарської гори додому повз Котову гору. Назустріч двоє з довгим волоссям. Вона думала що то якісь наркомани. Коли порівнялись, виявились незнайомі люди, чоловіки з духовними виразами облич. Пройшовши далі, вона побачила в хаті де вхід в таємний льох, горить світло і велике застілля. Багато людей теж з довгим волоссям, але не п’янствують, а просто вечеряють. Вирази облич теж духовні”.

Зранку 21 серпня, перед тим як ми відкрили вхід з верхнього льоху в нижній, інший учасник розкопок садив полуницю і знайшов монету 1 копійка, - 1812 року.

На місці шахти нижнього льоху. Фото 24.08.2006 року, 19 годин 39 хвилин.