 Народився 9 вересня 1957(7465)* року в Дзензелівці. Мати корінна дзензелянка. 1964 (7472)* року пішов в перший клас, а 1972(7480)* року закінчив 8 класів Дзензелівської середньої школи. В 1972 (7480)* – 1976 (7484)* роках навчався в Уманському медичному училищі на фельдшерському факультеті, яке успішно закінчив. В ці роки (1974 (7482)* – 1976 (7484)*) був учасником Дзензелівського вокально-інструментального ансамблю „Веселі трубачі", грав на ударних інструментах.1976 (7484)* - 1978 (7486)* проходив службу в армії. З 1978 (7486)* по 1984 (7492)* навчався в Дніпропетровському медичному інституті, який закінчив за фахом лікар-терапевт. 1984 (7492)* – 1985 (7493)* роки навчався в інтернатурі в Черкасах. 1985 (7493)* – 1989 (7497)* роки працював дільничним терапевтом Христинівської центральної районної лікарні. З 1989 (7497)* року по сьогоднішній день – головний лікар санаторію „Аквадар" (колишній міжколгоспний санаторій „Колос"). Живе в Маньківці. Одружений, має двох дітей – сина і доньку.
Мамині дороги
Мої дороги – мамині дороги, Бо ти зі мною ними перейшла. Мої тривоги – мамині тривоги, Хоча від них не близько ти була. Життя моє за три десятки років Навпіл з життям пов’язане твоїм. Дитинства роки вже давно не чути, Але вони на пам’яті моїй, -
Напевне їх ніколи не забути, В які б життя не занесло краї.
Хіба забути, мамо, ті уроки, Які ти нам в дитинстві надала? То ж хай щораз лунають наші кроки
До хати на Садовій край села.
Про всі дороги хочу я згадати Сьогодні за святковим цим столом,-
Про школу в школі, школу біля хати, Рокам тим б’ю уклінно я чолом.
Дорога перша - в школу і зі школи, До сповіді про успіхи вже звик, Бо дома їх з великим нетерпінням Чекав домашній класний керівник. Та не завжди хотілось так додому Щоб вітерець чуприну лоскотав, Про деякі здобутки лиш самому Хотілось знати, їх ніхто б не знав.
І що ж на ділі – в очі тільки гляне: - Напевне трійка? – признавайсь скоріш. Чотири є – у відповідь промимрив. Чотири кажеш? – ледач, сядь поїж…
А потім згодом лагідніше трохи - А можна так, щоб там було лиш „5"? І от уже до пізньої години При світлі лампи мама й син сидять. А згодом день не самий най приємний, Сльозу змахнувши хусткою з лиця, Ти провела мене у другу путь-дорогу, - Їй до сьогодні ще нема кінця.
Солдатські будні - третя то дорога. І в них ти з болем сина проводжала, І довгих два най самих довших роки Листи з країв удмуртських виглядала. Четвертим шляхом наче вчора йшли ми, Вертавшись зрідка до своєї хати, Студентських днів гаряче довголіття Із дітьми разом пережила мати.
І от сьогодні нас усі дороги Звели в одну святковим цим столом. Хай вщухнуть вмить у вечір цей тривоги, Їх залишімо там десь, за селом. І першим тостом просто без лукавства Хай буде тост за перших п’ятдесят, - Всього тобі найкращого, матусю, Здоров’я, миру, люблячих внучат!
А другий тост хай за оті дороги, Які згадались за столом святковим, І ще за те, щоб радість – не тривоги Ти пам’ятала завжди добрим словом.
6 серпня 1987(7495)* року.
 Андрійчук Ю.О. Фото Ю.Дудника. 3 липня 2011 року. | 
