Доповідь на IV науково-практичній конференції «Буття українців». Київ, 24 березня 2007 р.
© Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень "Перехід-IV".

Фундаментальною умовою щастя окремої людини і всього народу є гармонійна єдність з Творцем Всесвіту та створеною ним Природою. На практиці це означає, що для щастя треба дотримуватися певного космічного порядку, зокрема дружно, всією громадою вписуватися в природні цикли.

Будь-який цикл має початок, розгортання життєвої активності, її згортання і завершення. Початку циклу відповідає його планування, а закінченню — підведення підсумків і очищення від накопиченого сміття. Найважливішим є початок циклу, адже він задає напрямок розвитку та його характер. Помилки на самому початку потім дуже важко, а часто й неможливо виправити.
Тому в здоровому суспільстві найбільше уваги та енергії приділяється початковому етапу розвитку: підготовці зерна, проектуванню та творенню майбутнього, вихованню та освіті, плеканню дітей. Якщо ж виховання, наука, освіта та дитинство починають посідати друге чи третє місце, а на перший план виходить споживання плодів і нетворча рутина — це безперечні ознаки завершення циклу, розпаду і швидкого кінця.

Потужним інструментом підтримання природного порядку є календар (коло-дар). Знайомство з нині існуючим календарем свідчить, що він не виконує своєї функції. Скоріше навпаки, сучасний календар в Україні призначений не для розвитку людини і народу, а для їх пригнічення і зведення до рабського стану. Щоб у цьому переконатися достатньо проаналізувати запроваджену в нас організацію річного кола.

Пробудження природи починається навесні, влітку життєва активність досягає максимуму, восени починається згортання, а на зиму природа завмирає. Відповідно господарський цикл людини починається з весняного засівання, після чого йде літнє плекання засіяного, осіннього збирання плодів і зимового очищення холодом. Оскільки весна — це початок, то саме навесні треба програмувати весь наступний цикл. Щоб весь цикл пройшов щасливо, радісно, в добробуті — його треба почато в радості, з піснями, з добрими друзями, бо як почнеш, так далі й піде.

Наші предки це добре знали. Тому в Арійській традиції, яку підпирає досвід понад 7500 років, Новий рік святкувався навесні, а саме на весняне рівнодення 21—22 березня. Звідси новорічні засівання «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю» (очевидно, що сіють не взимку, а навесні) і щедрівки «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка» (ясно, що ластівки прилітають весною). Наші колядки і щедрівки — це не що інше, як програмування майбутнього річного кола на щастя, здоров’я і добробут. Водночас навесні українці «будили землю» гучними піснями, а разом з природою активізувалися самі.

А що маємо зараз? Влаштовуємо взимку гучні салюти, вибухаємо петарди. Земля взимку спить, тому не треба тривожити її оновлюючий сон. Так само програмування майбутнього взимку вже ні на що не впливає, бо природне річне коло йде до завершення. Ви ж не будете взимку засівати зерно, бо воно загине. Так само взимку гинуть наші мрії про майбутнє, бо час мрій настає лише весною. Але весною українці не святкують Новий рік і не програмують майбутнє, тому все наше життя перетворюється на суцільну кашу, на хаос без початку і кінця, без осмисленого плану і волі до його здійснення.

Для виправлення ситуації потрібно починати новий рік на весняне рівнодення 21—22 березня — за звичаєм предків. Згідно з арійською нумерологією, число 21 означає завершення циклу, а 22 — початок нового. Ця подія переходу від старого до нового річного кола була найважливішою в році і позначалася прадавнім словом Паска, що значить Перехід. Первинний сенс Паски-Переходу — це святкування початку нового річного кола.

Ці основи метафізики добре знали арії, тому робили все можливе, щоб правильно святкувати Паску-Перехід і Великдень: 1) щороку в той самий день весняного рівнодення 22 березня,    бо це дозволяло долучитися до потужної і чистої енергетики предків; 2) одночасно усім народом, бо це відновлювало цілісність національно-расового егрегора (об’єднуючого психоенергетичного поля) і оновлювало його через надпотужний резонанс радості багатомільйонної Арійської раси (прикладом подібного резонансу є Майдан-2004).

ВИСНОВОК: Потрібно відновити арійський календар і запровадити його в життя. Це дуже серйозна і відповідальна справа. Для її здійснення потрібна потужна наукова база і сильна, вольова держава, спроможна здійснити тотальну Реформацію. Системоутворюючим каркасом оновленого календаря мають бути три головні події в системі «Сонце—Земля»:
1) зимове сонцестояння 21—22 грудня, коли «народжується Світло» (Різдво);
2) весняне рівнодення 21—22 березня, коли Світло-Лад перемагає темряву-хаос (Перехід);
3) літнє сонцестояння 21—22 червня, коли Світло досягає абсолютної перемоги над темрявою (Трійця-Купало).

Навколо цих подій організуються три головні комплекси сонячних свят: Різдвяні, Великодні та Зелені.