Люба Ільмінська (м.Санкт-Петербург, Росія)

Кожен, хто хоч одного разу в своєму житті садив дерево знає, що не достатньо просто викопати ямку та засипати коріння саджанця землею. Без людського тепла і турботи, так само як і без води, воно не приживеться. Ось і хочеться повертатись до свого деревця, співчутливо спостерігаючи, як воно росте.

Багато у Дзензелівці просторих лугів та полів, а ось лісів, гаїв, садочків навіть верб над ставками, нажаль, стає все менше. Старі дерева зникають, а нові, молоді на їх місці не з'являються. Тільки за останній час почали відбуватися перши кроки по відновленню зелених насадженнь.

Лише два роки тому, біля дзензелівського цегельного заводу руками школярів була створена зелена посадка з 70 саджанців ялин. Поселити вирішили маленьких лісових красунь на невеличкій ділянці землі, трикутнику, окресленому дорогами, на якому давно буйно ріс бур'ян.

Не так вже й легко вибирати місце, отримати дозвіл та організувати весь процес, надавши дітям саму цікаву та безпосередню роботу. Але про це заздалегідь подбали Бондар С.С., Дудник Ю.П., що взяв на себе функції керівника. Можливо це не настільки помітна подія для мешканців села, але, без сумніву, важлива у житті кожного школяра, що брав участь у посадці дерев. Адже як відомо всім вчителям - це стара і дуже гарна традиція, що плекає з юних літ у людини намір робити добро.

Минуло не так багато часу, але багато селян почали забувати, а де хто й зовсім не знає, ідучи біля зеленого трикутника, що у високій траві ховаються від сонця та намагаються набратися сил лісові деревця. Давно вже збиті кілочки-покажчики, через посадку гонять до пасовища корів, обгризають хвою кози чи заїжджають машини. З кожним днем ялинок стає все менше.

Але на прикінці минулого літа, раптом дізнавшись, чим унікальне це місце, тут побували, гості Дзензелівки, двое мешканців Петербурга. Їх не лишила байдужими доля ялинок. До того ж це дерево тепер стало рідкісним не тільки для села, але для всього черкаського краю.

Було вирішено зробити хоч щось, що в силах і що нагадало б селянам про незвичайний заповідний куточок. "Тут ростуть маленькі ялинки" - тепер цей напис підноситься на табличці над високою травою, що приховує вцілілі саджанці, та попереджає бути обережним з цією ділянкою перехожих пастухів. Також з найближчого лісу були принесені сухі, колючі гілки, щоб хоч якось загородити і позначити кожну ялинку.

Але не встигли вони завершити свою справу, як слух про неї вже облетів все село вже через кілька днів навіть викликав громадський резонанс у сільський раді, де негайно було вирішено вжити заходів і зробити попередження недбайливим пастухам. Ось і підтвердилася ще раз приказка, що добре діло само не буває.

Тепер залишається тільки сподіватись, що своєчасно схаменувшись, все-таки вдасться зберегти  32 саджанця, що залишились. Сподіватись, що вони добре перезимують, відновляться, і до весни наростять ще один ярус зелених гілочок.

Сьогодні тут ростуть маленькі ялинки, але вже дуже скоро розкинуть хвойну тінь лапи великих пухнастих ялин.

Безпосередню участь у цьому процесі приймали: Люба Ільмінська і Дмитро Машкін за що їм велика подяка!